Наші історії

Юлія Балабан працює на «Каметсталь» провідним економістом відділу аналізу та планування. Сама виховує донечку Вікторію. У березні 2022 року, через воєнні дії, втратила житло та роботу і вимушена була шукати прихисток на мирній українській території. Новим домом Юлії та маленької Віки стало місто Кам’янське.

      Проте рідний Маріуполь назавжди в серці Юлії. З ним пов’язані  тільки теплі спогади. Тут вона мріяла про щасливе майбутнє, будувала своє життя, народила донечку, мала гідну роботу, чудовий колектив, власне житло, улюблених друзів та почувала себе цілком щасливою людиною. Але страшні події 24 лютого 2022 року змінили повністю її життя.

-         Моє місто Маріуполь ворог повністю зруйнував за лічені тижні. До останньої миті я не хотіла залишати рідну домівку. Кожен день сподівалася, що це лихо мине. Добре пам’ятаю 9 березня 2022 року, я з донькою на той час перебувала разом зі своїми батьками. Поруч з нами, у сусідній будинок, влучила авіабомба. Ніколи не забуду той страшний звук, тремтіння будинку, як розбилися вікна та навіть винесло вхідні двері. Після чого ми з батьками прийняли рішення покинути нашу домівку та вирушили до бомбосховища, ближче до центру міста. Нам здавалось, що там буде безпечніше. Проте марно, бо лихо настигло нас і там. Ми кожен день чекали, що відкриється «зелений коридор» і  дасть нам змогу виїхати. Час минав, а разом з ним втрачалися надії. Під час чергового обстрілу мій батько отримав поранення. Залишатися тепер було вкрай небезпечно, а вибратись звідти – то був ніби якийсь моторошний квест. Згодом з’явився шанс вирватися з міста, але, на жаль, ми змогли виїхати тільки до пгт. Нікольське, бо шлях був безпечний тільки у той бік. І тільки через місяць я і моя родина змогли виїхати до Запоріжжя. Про цю подорож навіть згадувати не хочеться, бо це було справжнє пекло. Дякувати Богу, ми всі вижили.

      Завдяки компанії Метінвест, яка з початку війни підтримує співробітників, що постраждали від воєнних дій, Юлія не залишилася без роботи. І сьогодні працює по своїй професії. Пережиті події у Маріуполі, звичайно, негативно відобразились на її емоційному стані. Тому неоціненним подарунком для жінки стала участь у проєкті психологічної реабілітаціїї «Незламна мама» від «Фонду Маша». Відпочинок проходив у пансіонаті «Моршинський» міста Моршин. Мальовничий краєвид, сила гір та лісів сприятливо впливали на настрій відпочиваючих.

 - Ці три тижні – це була неймовірна праця над собою в колі професійних психологів. Я здобула на цьому проєкті свою «валізу» знань та технік для стабілізації психоемоційного стану під час війни, а також надзвичайний заряд енергії, поборола в собі багато страхів. Кожен із нас пам’ятає, в якому стані ми приїхали на цей проєкт. Спостерігалось емоційне напруження, зменшений інтерес до повсякденних занять, дратівливість та розпач. Але спеціалісти проєкту просто неймовірні. Вони разом з нами проживали усі наші страхи та допомагали з ними впоратись. Навчили нас технікам, за допомогою яких ми змогли привести до ладу свій емоційний стан, а також повернули нам усмішки. Технік заспокоювання було багато, але одна з них, а саме артерапія, розкрила потенціал до творчості, не тільки мамам, але й діти виявились дуже талановитими майстрами.  Дякую усім психологам за їх професіоналізм, особливо моєму психологу, пані Олені, за її розуміння, тепле ставлення та віру в мене. Щиро вдячна дитячим психологам Ані та Олені за турботу про мою донечку.

      Хочу висловити подяку спонсорам, організаторам та виконавцям проєкту «Незламна мама» від «Фонду Маша», до якої долучилася гуманітарна ініціатива Метінвесту «Рятуємо життя». Усім нашим чарівним фахівцям-психологам Велика подяка за наше повернення до нормального життя! Саме з допомогою спеціалістів ми, мами, знайшли в собі сили та ресурси йти далі і виховувати своїх дітей. Кожен день для нас це маленька перемога над собою. І тепер ми всі і з нетерпінням чекаємо Перемоги для України та миру на нашій землі!