Наші історії

Вороже бомбардування застало 23 — річного маріупольця Миколу Бурлаку неподалік металургійного комбінату «Азовсталь», де він працював слюсарем-ремонтником. Унаслідок обстрілу чоловік дістав поранення голови й руки. Микола зміг дійти до свого будинку, там йому надали першу допомогу. 

Разом з іншою родиною на машині намагався виїхати з Маріуполя. Проте залишити місто чоловіку не судилося: поблизу колишнього дитячого табору «Орлятко» потрапив у полон до чеченців. У лікарні Миколі дістали уламки з голови. Могли врятувати й руку, але не стали.

«А далі – мішок на голову й кудись повезли. Просидів чотири дні в якомусь підвалі. Коли почалася гангрена, відправили до лікарні в Донецьк. Там сказали, що руку врятувати вже не можна», - згадує Микола. 

Після ампутації частини лівої руки чоловік декілька днів провів у донецьких лікарнях. Звідти Миколу доправили до СІЗО в Оленівці, а потім – до колонії суворого режиму в Луганській області. У полоні азовсталець пробув майже чотири місяці – аж до обміну полонених у День конституції на території Запоріжжя. 

Потрапити до спільної програми протезування від гуманітарного проєкту Метінвесту «Рятуємо життя» та Проєкту підтримки протезування в Україні Миколі допомогло керівництво «Азовсталі» та Метінвесту. 

«Не знаю, що б я робив, як би добивався протеза без цієї програми. Також дякую «Азовсталі» за матеріальну допомогу на лікування», - говорить Микола.

Спершу маріуполець пройшов 18-денну реабілітацію в Моршині, а на початку 2023 року — процедуру протезування в Києві, де отримав тренувальний протез. Вже в березні Миколі встановили постійний механічний протез в’єтнамського виробництва. 

«Стало краще. Можу щось взяти, підтримати. Протез витримує вагу десь у кілограм. Використовую його за потреби, наприклад, одягаю на прогулянку», — додає Микола. 

Через вісім місяців чоловік чекає ще й на біонічний протез. Протезування проведуть також у столиці.