Наші історії

Саме так вважають студентки Маріупольського державного університету, які представили своє відео на кінофестивалі Beilive завдяки проєкту «Рятуємо життя».

Сотні тисяч маріупольців навесні цього року опинилися в повній блокаді під безперервними обстрілами російських окупантів з неба, моря й суші. Вороги нищили все і по черзі. Розбили комунікації, щоб люди за мінусової температури залишилися без світла, тепла, води, каналізації та зв’язку. Бомбили й випалювали цілі житлові квартали разом із людьми, які ховалися в підвалах. Скидали авіабомби на школи, лікарні, місця укриття тисяч людей. Найбільш болючим і цинічним злочином проти цивільних людей став авіаудар по Драматичному театру в самому серці Маріуполя. Тут від бомб і снарядів ховалися понад 1000 людей – здебільшого жінки з дітьми й літні люди.

Щоб розповісти про ці злочини та жахи, які відбувалися в Маріуполі, студентки Маріупольського державного університету (МДУ), який наразі розташовується в Києві, зняли відеовізитівку. Вона – про весну 2022 року в місті на узбережжі Азовського моря. Завдяки гуманітарному проєкту «Рятуємо життя», Фонду Ріната Ахметова та Групі Метінвест творчі дівчата змогли представити свою роботу на кінофестивалі Beilive, що відбувся наприкінці жовтня у Вероні (Італія).

Три юні панянки – студентки спеціальності «Журналістика та соціальна комунікація» МДУ. Вони були єдиними, хто представляв Україну на цьому заході. Світлана Фролкіна, Катерина Дічко й Тетяна Хліменкова впевнені, що говорити про Маріуполь треба всюди, де це можливо.

– Ми плануємо і зараз намагаємося продовжувати поширювати інформацію про Україну у своїх соціальних мережах та на тих платформах, де є така можливість, – зазначила Світлана ФРОЛКІНА.

Дівчата кажуть, що їхній проєкт – про правду в Маріуполі та той жах, який пережили там люди. Студенткам допоміг із роботою викладач університету та президент «Маріупольського телебачення» Микола Осиченко, який так само перебував зі своєю родиною в Маріуполі, коли місто було у ворожому оточенні й щохвилини знищувалося російською армією.

– Маріуполь – квінтесенція цієї війни. І весь світ має знати про цю війну, весь світ повинен знати про Маріуполь. Для мене важливо інформувати світову спільноту про ті жахи, які ми бачили на власні очі в нашому місті, – зауважив Микола ОСИЧЕНКО.
Українські студентки у своїй стрічці розповіли і про те, як узагалі змінилося життя в Україні після нападу РФ 24 лютого. Дівчата зазначають, що інші учасники кінофестивалю зацікавилися їхньою історією та ставили багато питань.

– Ми говорили про те, що переживають сьогодні люди в Україні, як часто в нас бувають повітряні тривоги та що відчуваємо, коли над нашими містами летять ворожі ракети, – розповідає Катерина ДІЧКО. – Люди в інших державах мають знати, що зараз українці захищають весь цивілізований світ ціною власних життів. І мова йде не лише про наших військових. Гине багато людей, гинуть діти. А те, що переживають українці в тимчасово окупованих містах, – трагедія нашого народу.

Студентки згадують, що їхня робота викликала бурхливі емоції в учасників заходу.

– Реакцію аудиторії можна було відчути навіть у повітрі, – ділиться враженнями Тетяна ХЛІМЕНКОВА. – Усі були зацікавлені й розчулені. Були й ті, хто плакав, не приховуючи власних емоцій. Плакали навіть чоловіки, і це добре, бо вони відчули наш біль. Біль, з яким живе сьогодні Україна.

– Зацікавленість справді була шалена, – додає Світлана ФРОЛКІНА. – Після основних заходів, під час спільної вечері, ми спілкувалися з учасниками. Багато хто з них був навіть молодший за нас, але вони цікавились політичною ситуацією та багато розпитували про наше життя й війну в Україні.
Світлана зазначає, що дівчата були раді здобути новий досвід – як комунікаційний, так і професійний.

– Усі фільми були зняті на соціально важливі теми, та попри серйозність сюжету, вони захоплювали. Узагалі подорож була цікавою. Ми спілкувалися з різними людьми, говорили про те, що було й що чекає світ попереду. Чим більше українці будуть брати участь у різних заходах та говорити правду, тим краще і для України, і для світу, щоб застерегти інші країни, що може бути в разі війни, – поділилася думкою Світлана.
Завдяки зусиллям творчої молоді, викладачів і друзів-партнерів світ більше дізнався про трагічні події в Маріуполі й Україні, які спричинив напад РФ 24 лютого 2022 року.

– Щиро вдячний гуманітарному проєкту «Рятуємо життя» за допомогу вимушеним переселенцям з Маріуполя і підтримку професійного зростання наших студентів, – сказав ректор Маріупольського державного університету Микола ТРОФИМЕНКО. – Участь наших молодих кінематографістів у фестивалі – це гідна можливість розповісти про те, що молоді люди пережили в Маріуполі, їх одноліткам зі всього світу.

– З цього фестивалю дівчата привезли досвід, який ми обов’язково використаємо. Ми продовжимо нашу роботу, щоб те пекло, яке чинили росіяни в Маріуполі, не повторилося більше ніде й ніколи, підкреслив викладач телевізійного менеджменту МДУ Микола ОСИЧЕНКО.