Наші історії

Людмила Павлівна народилася у Донецьку у 1938 році. Вона добре пам’ятає дитинство, адже прийшлося воно на роки Другої світової. Жінка зізнається – дуже жаль, що і закінчувати свій життєвий шлях їй доводиться також у війну.

Людмила Ієховська закінчила Донецький політехнічний інститут. Там же вийшла заміж, і разом зі своїм чоловіком за направленням приїхала до Покровська. Подружжя займалося пошуком нових родовищ вугілля. До речі, поклади вугілля на тодішній «Красноармійській-Західній №1», а зараз на Шахтоуправлінні «Покровське» – також справа рук Людмили Павлівни. Вона дуже добре пам’ятає, як це відбувалося.

Тоді вони шукали вугілля на нижніх горизонтах, якого там, за словами Людмили Павлівни, дуже багато. Новина про початок війни для жінки була вражаюча. Вона не розуміє, як можна було напасти на нашу країну. Зізнається – зараз дуже важко морально, бо не знаєш, що буде через хвилину, годину. Всюди обстріли, літають ракети, страшно.

Зараз жінка мешкає одна. Прихистила кішечку. А ще не залишає своєї найулюбленішої справи – виготовляти іграшки із підручних матеріалів. Для роботи згодиться все: старі пластикові пляшки, шматочки тканини та інше. Із задоволенням працює на невеличкому клаптику землі перед під’їздом. Говорить, це їй гріє душу.

Щодо допомоги від проєкту «Рятуємо життя» та Фонду Ріната Ахметова, то Людмила Павлівна впевнена, що так може робити тільки людина із великим серцем. Особливо коли йдеться про людей похилого віку. У них маленька пенсія й часто-густо її ледве вистачає на медикаменти. Тому продуктові та гігієнічні набори – це дуже важливі речі, які допомагають виживати у такий непростий час.